Протягом останніх двох тижнів Міністерство оборони Росії та державні інформаційні агенції країни-агресора поширювали низку заяв про нібито «успішне просування» російських підрозділів на півночі Харківської області, зокрема в Токарівському старостинському окрузі Дергачівської громади. Російська сторона повідомляла про встановлення контролю над Щербаківкою, а згодом — над сусідньою Кудіївкою, яку почали називати «воротами до Харкова», створюючи враження про відкритий коридор до обласного центру. Ці дописи активно тиражувалися в російських ЗМІ як доказ нібито постійного наступу угруповання «Північ».
У цьому матеріалі ми розглядаємо, як російська пропаганда використовує повідомлення про нібито захоплення прикордонних сіл для створення ілюзії успіху, і чи відповідають ці твердження реальній ситуації.
11 серпня Міністерство оборони РФ (архів), а також державні інформаційні агентства «Інтерфакс» (архів) та «РИА Новости» (1, 2) оприлюднили повідомлення про те, що підрозділи угруповання «Північ» нібито встановили контроль над Щербаківкою на півночі Харківської області. До повідомлення була прикріплена карта, опублікована Міноборони РФ, на якій було відзначено територію поблизу кордону з Росією.
Посилаючись на Міноборони РФ та державні агенції, ці повідомлення оперативно підхопили російські медіа, сайти мережі ZOV/Pravda (1, 2, 3, 4) та низка пропагандистських телеграм-каналів (1, 2, 3). Схожу публікацію розмістили також на сайті Національної асоціації нафтогазового сервісу РФ (архів), що свідчить про поширення військової пропаганди поза межами традиційних воєнних ресурсів.
Через кілька днів у російському інформаційному полі з’явилися твердження про нібито «звільнення» тим самим угрупованням села Кудіївка Дергачівської громади. 16 серпня відповідну заяву опублікували телеграм-канал, який висвітлює діяльність угруповання «Північ» (архів), а також Міністерство оборони РФ (архів).
У дописі телеграм-каналу «Северный ветер» захоплення Кудіївки назвали «важливим етапом у битві» за Козачу Лопань, стверджуючи, що це нібито розширило «смугу безпеки» вздовж російського кордону. Автори також охарактеризували цей відрізок фронту як «ворота до Харкова», аргументуючи це тим, що найкоротший шлях до обласного центру проходить автошляхом Е-105.
Цю інформацію підхопили російські державні медіа та пропагандистські ресурси, зокрема сайт ZOV Харьков із мережі Pravda (1, 2, 3, 4, 5).
Факти — важливі. Долучайтеся до редакційної спільноти та підтримуйте протидію дезінформації.
Перевірку заяв про нібито захоплення Щербаківки та Кудіївки ми розпочали з перевірки офіційних зведень Генерального штабу ЗСУ та аналізу оперативної обстановки на Південно-Слобожанському напрямку, зокрема в районі півночі Дергачівської громади.
Вперше про активізацію російських штурмових дій на цій ділянці Генштаб повідомив 21 липня. У вечірньому зведенні йшлося про спробу просування російських сил у напрямку Гоптівки (населений пункт Токарівського старостинського округу Дергачівської громади), яку українські захисники відбили. Генштаб також інформував про періодичні атаки й спроби просунутися в напрямку Гоптівки 7 і 8 серпня (1, 2). Водночас подальший перегляд оперативних зведень щодо Південно-Слобожанського напрямку не виявив повідомлень про бойові дії безпосередньо в районах Щербаківки чи Кудіївки.
Наступним кроком ми дослідили матеріали аналітичного проєкту DeepState, який постійно оновлює карту бойових дій і фіксує зміни ліній фронту. Поточна карта також не підтвердила заяв російського Міноборони. На момент підготовки матеріалу DeepState не фіксував встановлення контролю над Щербаківкою чи Кудіївкою російськими підрозділами, а аналітики не публікували окремих повідомлень про захоплення цих населених пунктів. До того ж на актуальній карті DeepState населений пункт Щербаківка взагалі не позначено.
Далі були проаналізовані звіти Інституту вивчення війни (ISW) щодо заяв, які поширювала російська пропаганда. У звіті від 11 серпня аналітики зазначили, що російські війська не здійснили підтверджених просувань на півночі Харківської області. Водночас ISW привернув увагу до заяви Міноборони РФ про нібито захоплення Щербаківки, вказавши, що йдеться про «колишню назву лісового масиву на північ від Кудіївки». Що стосується самої Кудіївки, то, за даними ISW, 17 серпня геолокаційні кадри зафіксували російську інфільтраційну групу в центрі села, по якій українські сили завдали удару.
Оскільки Щербаківка, згадана російською пропагандою, належить до Дергачівської громади, ми перевірили актуальний перелік населених пунктів цієї громади. У списку такого населеного пункту не виявилося — його було ліквідовано у 1997 році й виключено з облікових даних. Водночас «Щербаківка» фігурує в топонімах як назва вулиці в селі Кудіївка.
Щоб прояснити ситуацію, ми звернулися за коментарем до голови Дергачівської громади Вячеслава Задоренка. Він підтвердив, що такого населеного пункту в громаді немає, і це можна перевірити в будь-якому українському реєстрі чи на карті. За його словами, Щербаківка — це назва вулиці в селі Кудіївка, яке належить до Токарівського старостинського округу.
«Згідно з даними DeepState, а також інформацією, яку ми отримували, координуючись із військовими, не надходило інформації, що російській армії там вдалося захопити цю вулицю або населений пункт Кудіївка. Відповідно стверджувати, що населений пункт чи вулиця перебуває під контролем армії РФ, немає підстав», — сказав Задоренко.
Ми також звернулися по коментар до речника Об’єднаних сил Віктора Трєгубова, який спростував поширену заяву Міноборони РФ щодо Кудіївки. За його словами, російські війська неодноразово намагалися перейти кордон у напрямку Гоптівки, однак не встановили контроль над місцевістю.
Отже, твердження Міноборони РФ про нібито захоплення «воріт до Харкова» не відповідають дійсності. Населений пункт Кудіївка перебуває під контролем України, а «Щербаківка», про яку спочатку заявило російське Міноборони, фактично не існує як окремий населений пункт. Про це свідчать коментарі керівника громади та речника Об’єднаних сил, а також дані військових аналітичних проєктів. Російські пропагандистські джерела використовують подібні заяви про нібито захоплення прикордонних населених пунктів для просування ширшого наративу про успіхи армії РФ на Харківщині.
Насправді, як пояснив підполковник Вадим Мовчан із відділу комунікацій 16-го армійського корпусу, російські підрозділи на півночі Харківщини застосовують тактику інфільтрації малими піхотними групами, рухаючись переважно поодинці або групами з двох-трьох людей за заздалегідь визначеними маршрутами. Така тактика не свідчить про захоплення чи встановлення сталого контролю над населеним пунктом: йдеться про приховане проникнення невеликих груп, а не про тривале контролювання території.
Створено за матеріалами: gwaramedia.com
