Червоно-жовті стрічки огородили галявину біля річки в передмісті Харкова. У день літнього сонцестояння сюди приходять люди, щоб відзначити Івана Купала: у вишиванках або легких футболках, з друзями, з собаками чи на самоті, у кросівках або босоніж.
Плакат «Хартія-Хабу» та червоно-жовті стрічки на галявині під час свята Івана Купала / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Журналісти долучилися до святкування Івана Купала на Харківщині, яке організували «Хартія-Хаб» разом із волонтерською ініціативою БУР.
Маргарита (зліва) допомагає дівчатам плести вінки / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Маргарита пояснює тим, хто плете вперше: як переплітати стебла, як тримати форму вінка та чому ця традиція важлива. Вона згадує, що бабуся навчила її плести ще в дитинстві, коли дівчина приїжджала в село на літо.
Перша робота, за її словами, була далекою від ідеалу, але саме навички, набуті так, зберегли до сьогодні традицію. Тепер Маргарита не лише сама плете, а й передає уміння іншим.
«Для мене Івана Купала — це нагода згадати наше коріння, пригадати історію», — каже вона.
Вона наголошує, що свято походить із дохристиянських вірувань: сонцестояння традиційно відзначали напередодні або в проміжку з 20 до 24 червня, саме тоді й святкували Купала.
«Колись вірили, що саме на Івана Купала лікувальні трави мають найбільшу силу», — додає Маргарита.
Дівчина тримає квіти для плетіння вінку / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Поряд учасниці приміряють вінки, поправляють квіти, сміються і роздивляються сплетене. Хтось вигукує: «Скільки думок ти вкладаєш у вінок — стільки й отримаєш». Катерина, одна з учасниць, у розмові з журналістами зізнається, що свій вінок вона не наповнювала особливим смислом.
«Просто хотіла покрасуватися», — каже вона.
Катерина, учасниця свята, у вінку / Фото: Ґвара Медіа, Андрій Генов
Для Катерини це перше святкування Івана Купала — раніше вона давно хотіла долучитися, але не виходило. «Для мене це чудова можливість більше дізнатися про власну культуру», — зазначає вона, підкреслюючи, що свято дає відчути, як жили та святкували предки.
Діана, ще одна учасниця, теж уперше плете вінок. Вона зізнається, що найбільше чекає на танці під народну музику — це її улюблений жанр.
Діана, учасниця свята, у вінку / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Тим часом Світлана, студентка соціологічного факультету, яка прийшла за запрошенням подруги, приміряючи перший самостійно сплетений вінок, каже, що найбільше хотіла саме навчитись плести.
Світлана, учасниця свята, у вінку / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
На кілька хвилин святкування переривають вибухи, які чути з міста. Моніторингові канали повідомляють про атаку області КАБами. Дехто ігнорує тривоги й продовжує веселитись, інші напружено переміщуються від дерева до дерева ніби в пошуках укриття — такі реалії нинішнього святкування.
Максим, військовослужбовець 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія», каже, що люди зібралися, щоб відзначити Купала в умовах війни та підтримати збір коштів на потреби «Хартії», співорганізаторів заходу.
Перед Максимом лежать три колоди карт. Він пропонує відвідувачам гру під назвою «База про військо». У першій колоді — військові звання: їх треба розкласти від наймолодшого до найвищого. У другій — структура армії: від найменших підрозділів, як-от двійка чи група, до більших одиниць — їх теж впорядковують за ієрархією.
Третя колода містить стереотипи про військо. Учасник бере карту й повинен довести або спростувати написане на ній твердження. Наприклад, спростувати думку, що українська армія — «та сама радянська військова машина», де немає розвитку.
Стіл з грою «База про військо» / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Організаторка та представниця «Хартія-Хабу» Катерина пояснює, що в Харкові етноподій менше, ніж у Києві чи Львові, тому саме вони беруть на себе відповідальність проводити купальські святкування, вечорниці й інші народні події.
«Це хороша можливість для харків’ян побути в етнотусовці», — додає вона.
Катерина вважає Івана Купала шансом «плекати українськість разом»: слухати автентичні пісні, одягати вишиванки й елементи національного вбрання, бути серед людей, які цінують традиції.
Катерина, організаторка та представниця «Хартія-Хабу» / Фото: Ґвара Медіа, Назар Гламазда
Для Максима це також про стійкість і витримку.
«Сьогоднішнє свято для мене означає, що навіть попри всі випробування українці продовжують боротьбу, тримаються і зберігають дух», — каже він.
За вечір на підтримку «Хартії» зібрали 35 тисяч гривень.
Починаються ігри. Одна з них — «Коди». Катерина пояснює, що це гра на знайомство:
«Раніше в неї грали молоді люди, щоб трохи поцілуватися. Трохи еротична, можна сказати, щоб, можливо, знайти пару».
За правилами викликають трьох гравців: один має поцілувати того, хто сидить на стільці, інший — цьому завадити. На святі замість поцілунків відвідувачі обіймаються.
Гра в «Коди» / Фото: Ґвара Медіа, Андрій Генов
Поки одні грають, інші ворожать. Близько 15 дівчат стали в чергу до Софії, 24-річної лікарки, яка цього вечора виконує роль відьми: вона у пишному зеленому вінку, що контрастує з її урбаністичною сорочкою, і розкладає карти Таро.
«Доторкніться до колоди трохи, поділіться енергією», — просить Софія, додаючи, що ворожити почала ще в гуртожитку.
Софія гадає гадає на картах Таро / Фото: Ґвара Медіа, Андрій Генов
«До мене дівчата приходили з цукерками: “Соню, погадай мені на Таро”», — розповідає вона.
На цьому святі, каже Софія, карти «трохи зліші», але вона вважає, що негативні пророцтва часто правдивіші й корисніші, ніж лише приємні передбачення.
Пізніше на сцені — гурт «Яри». Катерина розповідає, що це колектив із Краснокутщини, який виконує традиційні, зокрема архівні, пісні. Лідер гурту Микола Пазич каже, що приїхали підтримати «Хартію», адже вже неодноразово брали участь у заходах бригади:
Гурт Яри дає концерт на святкуванні Івана Купала / Фото: Ґвара Медіа, Андрій Генов
«Так сталося, що вони святкують Купало на березі річки, і ми, оскільки вже склалася певна дружба, приїхали підтримати», — каже Микола.
Для нього Купала — це не лише вінки й пісні, а й велике масове свято, яке раніше збирало сотні людей. До війни у Краснокутському районі вони проводили масштабні купальські заходи:
«Дуже потужне свято було у 2018–2019 роках. Ми його називали “Кічало”, бо так звали купальське дерево, яке наряджали вінками й цукерками».
Зараз у їхній громаді складніше організовувати подібні заходи через безпекові обмеження. Але у Харкові це вдається завдяки молодим людям, які приходять і знаходять у традиції важливі сенси.
«Яри» виконують «А в нашого Дрихмана семеро дітей» під баян і барабан, люди знову збираються в коло. Коли пісня закінчується, одна людина показує рух, а інші його повторюють. Хоча втома дається взнаки, коло тримається: рухи повторюються, музика захоплює, і на мить усе набуває рис трансоподібного стану.
Святкувальники танцюють під час виступу гурту «Яри» / Фото: Ґвара Медіа, Андрій Генов
Небо над річкою відбиває червоні відтінки заходу. Дехто фотографується у вінку, інші стоять осторонь після танців або повертаються до бесід. Після благодійного розіграшу організатори оголошують кінець святкування Купала.
Цього вечора вогнища не буде: Катерина, одна з організаторок та представниця БУРу, пояснює просто — занадто небезпечно.
Створено за матеріалами: gwaramedia.com
