Автор: Олексій Курцев, співзасновник та голова благодійної організації «Український Благодійний Альянс»
Цього літа тисячі дітей з Харківщини проходили Національний мультипредметний тест. Ми уважно відстежували ці результати, порівнювали бали та обговорювали вступну кампанію. У сфері освіти часто орієнтуються саме на цифрові показники успішності.
Та існують інші числа, про які говорять значно рідше — ті, що показують, чи мала дитина можливість кілька разів на тиждень сісти за парту поряд з однокласниками, а не долучатися до уроку через Zoom.
Саме такі показники сьогодні дають найяскравіше уявлення про стан освіти на Харківщині.
Станом на кінець 2025/2026 навчального року в місті Харкові 111 шкіл працювали у змішаному режимі. Це стало можливим завдяки 22 безпечним локаціям: сімом школам, розташованим у метро, дев’яти підземним школам і шести протирадіаційним укриттям.
Цю інформацію надали нам у Департаменті освіти Харківської міської ради у відповідь на запит Українського Благодійного Альянсу.
Водночас 73 школи проводили навчання виключно дистанційно. Якщо дивитись на систему в цілому, виявляється, що майже 40% шкіл міста не здатні забезпечити навіть часткове очне навчання.
До цього додається ще одна проблема — кадрова. У комунальних школах Харкова вакантними залишаються 115,5 педагогічних ставок. Найгостріше це відчувається на Салтівці та в Індустріальному районі. Ще шість шкіл зруйновані настільки, що найближчим часом їх відновити не вдасться.
Навіть проведення НМТ відбувалося в умовах, далеких від звичних: з 24 пунктів тестування лише шість були розміщені на безпечних локаціях. Для більшості українських міст це могло б здатися винятком, але для Харкова — це реальність.
У відповіді Департаменту освіти і науки Харківської ОДА на запит Українського Благодійного Альянсу зазначено, що в області функціонувало 577 шкіл. Лише 201 з них — трохи більше третини — працювали у змішаному або очному форматі. Решта 376 закладів навчали дітей дистанційно.
63 школи зруйновані, а ще 336 — пошкоджені.
З 1 вересня планують реорганізувати сім шкіл і ліквідувати ще 12 — переважно в Ізюмському, Берестинському та Куп’янському районах. Це ті території, де війна змінила не лише лінію фронту, а й карту доступу до освіти.
Коли ми говоримо про «дистанційку», важливо відверто визнати: для багатьох громад цей формат вже давно перестав бути тимчасовим і став новою нормою.
Ми звикли оцінювати школу за академічними показниками. Але дитинство не можна звести лише до контрольних робіт і балів.
Психологиня освітнього центру «Змістовно» Юлія Сільченко звертає увагу на те, що не видно у статистиці: «Для молодших дітей тривалий стрес і життя під час війни ускладнюють природний процес відокремлення від батьків. Відчуття безпеки стає крихким, тож будь-яка розлука може викликати сильну тривогу. У дітей 8–13 років виникає інша втрата. Саме в цьому віці формується вміння заводити друзів, домовлятися, сваритися й миритися, розуміти чужі емоції та будувати довіру. Онлайн-формат дозволяє підтримувати зв’язок, але не може повністю замінити живу взаємодію».
Ми часто недооцінюємо цю різницю. Бо дистанційне навчання — це, між іншим, і дефіцит звичайного дитячого життя.
Український Благодійний Альянс працює в Харківській області з 2018 року. У центрах «Змістовно» та в чотирьох Просторах Незламності ми щодня бачимо дітей, які приходять не лише на заняття — вони приходять зустріти друзів.
Іноді найважливіше, що відбувається за день, — це не урок 3D-моделювання чи англійської мови, а спільна гра, розмова після заняття або сварка, яка закінчується примиренням через десять хвилин. У мирний час такі дрібниці здаються незначними, але зараз вони мають величезне значення.
Жоден освітній центр не замінить школу і не повинен цього робити. Але поки майже дві третини шкіл області працюють дистанційно, будь-який безпечний простір, де діти можуть регулярно спілкуватися, перестає бути опцією і стає частиною рішення проблеми, яку школа наразі фізично не може самостійно вирішити.
Наступного навчального року область планує відкрити 58 центрів надолуження освітніх втрат, 22 цифрові освітні центри за підтримки JICA та 10 центрів за підтримки ЮНІСЕФ. Це вірний напрямок розвитку
Але мене турбує інше питання: чи зростає ця мережа достатньо швидко, щоб наздогнати масштаби втрат?
Ми багато говоритимемо про результати НМТ. Але через рік мало хто пам’ятатиме свій конкурсний бал.
Натомість надовго залишиться інше: чи мала ця дитина місце, де вона могла відчути себе не лише учнем чи ученицею, а просто дитиною серед однолітків.
На мою думку, саме це сьогодні — один із ключових критеріїв того, чи вдалося зберегти освіту на Харківщині.
Колонка є типом матеріалів, що відображає виключно точку зору автора і може не співпадати з позицією редакції. Вона не претендує на повну об’єктивність або вичерпність висвітлення теми. Редакція не несе відповідальності за достовірність чи тлумачення наведеної інформації і виступає лише майданчиком для суспільної дискусії з актуального питання.
Створено за матеріалами: gwaramedia.com
