“Текст дуже цікавий, наповнений, чуттєвий”, — розповіла опісля учениця 11-го класу харківського ліцею Варвара Зірка.
Вона вписувала диктант уже в п’ятий раз і цього року особливо чекала на текст: його автор — письменник Артур Дронь, один із тих, кого вона дуже поважає та з яким знайома особисто.
“Усі його тексти неймовірні, наповнені любов’ю та світлом, як і цей диктант. Важливо не боятися помилятися, а бути готовим до того, що ти можеш помилитися”, — додала Варвара.
За її словами, у блоці тексту було багато правил із редакції Українського правопису 2019 року. Школярка зазначила, що встигала за ритмом читачів і помітила: цього разу читали у комфортнішому темпі. Особливо їй запам’яталися фінальні рядки диктанту: “Я хочу, щоб усі ми написали ці останні два речення своїм рідним: “Я тебе люблю. Так є завжди””.
Варвара Зірка після Радіодиктанту. Фото: О. Капінус
Для учительки української мови й літератури Тетяни Зірки це виявився нетиповий досвід: вона багато років долучається до Радіодиктанту, але цього разу вперше робила це разом із колегами, а не лише зі своїми учнями.
“У мене найпрекрасніші враження. Я очікувала, що буде щось чудове, адже знаю автора й читаю його твори. Цей текст простий, тому що він наповнений любов’ю, як сказала моя донечка”, — поділилася вчителька.
На її погляд, Радіодиктант — це не стільки перевірка знань з орфографії та пунктуації, скільки нагода поговорити про спільні цінності, українську мову й життєвий досвід людей, які нині мешкають в Україні.
“Мені пощастило, бо українська мова — моя рідна. Я щаслива, що поруч зі мною учні й колеги, а сьогодні Харків є українським”, — сказала Тетяна Зірка.
Тетяна Зірка пише Радіодиктант національної єдності в Харкові. Фото: О. Капінус
Вчителька також підкреслила, що текст добре підходив і значно молодшим учасникам. Зокрема, із завданням упорався шестикласник Даніл Іванов із Харківського ліцею № 173.
Для шестикласника це стало відчутним особистим успіхом. Даніл розповів, що напередодні не готувався спеціально до диктанту й покладався на власні знання. Минулого року він теж пробував писати Радіодиктант, але тоді було складніше.
“Я в кожному реченні думав, як правильно писати, але написав усе. Для мене це прогрес”, — поділився хлопець.
Участь у заході для нього мала не лише освітнє значення, а й була способом підтримати українських захисників.
“Я відчуваю, що ми зібралися заради наших воїнів, щоб вони знали, що все це не дарма”, — сказав Даніл.
Даніл Іванов із Харківського ліцею № 173. Фото: О. Капінус
Створено за матеріалами: 2day.kh.ua
