Харківський дитячий театр «Тимур» відсвяткував свій півстолітній ювілей. Колектив носить ім’я Василя Сідіна — його засновника та багаторічного керівника. Саме він запрошував майбутніх акторів прямо з вулиці та наголошував, що передусім прагне виховати в дітях людяність. Сьогодні тимурівці дбайливо продовжують ці цінності: вони не лише готують вистави, а й допомагають тим, хто найбільше цього потребує, зокрема військовим.

АНТОН ЖИЛЯКОВ КЕРІВНИК ТЕАТРУ ДІТЕЙ «ТИМУР» ІМЕНІ В. СІДІНА
На мою думку, потреба в подібних творчих об’єднаннях сьогодні зросла, адже не кожна дитина має змогу відвідувати школу, спілкуватися з ровесниками або займатися чимось спільним із ними.

МИРОН АКТОР ТЕАТРУ «ТИМУР»
Мене привела сюди подруга — вона довго ходила і запрошувала: «Приходь до театру». От я і прийшов.
Мені подобаються репетиції й сама гра у виставах.
Усі діти в театрі — мої друзі.

МАКСИМ АКТОР ТЕАТРУ «ТИМУР»
Я граю з друзями та виконую важливі ролі — це приносить мені велике задоволення.
Я граю Маленького принца, і ця роль мені дуже до душі, бо Маленький принц — особливий персонаж, який не може не подобатися.

На урочистості з нагоди ювілею завітали представники Адміністрації Основ’янського району Харкова та Департаменту культури міської ради. Вони вручили грамоти керівництву театру та підкреслили важливу роль творчої роботи не лише для глядачів, а й для самих акторів.

ГАННА ГОЛОВЧАНСЬКА ГОЛОВА АДМІНІСТРАЦІЇ ОСНОВ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ХМР
Я вірю, що ми всі цього прагнемо… Тут на сцені відбуваються дива, тож побажаймо, щоб сьогодні я змогла сказати зі сцени — і сталося диво: щоб наступна прем’єра театру «Тимур» відбулася вже в мирній країні, у спокійному Харкові й на великій сцені нашого палацу.

ТЕТЯНА МАРАХОВСЬКА В. О. ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ КУЛЬТУРИ ХМР
Хочу подякувати усім, хто долучився до святкування золотої річниці театру: режисерам, керівникам, викладачам, батькам та всім поколінням тимурівців — саме ви творите історію цього театру.

АНТОН ЖИЛЯКОВ КЕРІВНИК ТЕАТРУ ДІТЕЙ «ТИМУР» ІМЕНІ В. СІДІНА
Навіть у бомбосховищі, хоча й з певним ризиком, якщо ми всі залишаємося в Харкові, ми повинні зберегти те, заради чого тут перебуваємо. Треба зберегти душу, серце і намагатися разом радіти.
Найбільша наша гордість за ці роки — у тому, що ми не підвели засновника. І я переконаний, що він радіє, бачачи, як розвивається його театр.