У Харкові триває Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. В рамках події відбувся показ стрічки «Мир для Ніни» та зустріч із її режисеркою Жанною Довгич. Після сеансу присутні разом обговорювали фільм, ділилися враженнями та думками. До програми фестивалю долучилися також гості з інших міст, які приїхали, щоб подивитися добірку документального кіно та взяти участь у дискусіях.
ЯНА КОПАК ВІДВІДУВАЧКА ФЕСТИВАЛЮ
Я приїхала за запрошенням друга з іншого міста. Мешкаю в Полтаві і, дізнавшись про цей фестиваль, одразу вирішила взяти участь — для мене це важливо. Подібні події не лише зберігають спогади, вони також формують частину сучасної української культури. Через такі фільми видно, як люди реагують на події довкола: вони висвітлюють питання, які часто залишаються поза увагою більшості або надто мало обговорюються. Мені також приємно, що люди проявляють ініціативу та приходять на такі заходи.
АРТЕМ ЛУШИН ВІДВІДУВАЧ ФЕСТИВАЛЮ
Фільми на цьому фестивалі складають єдину картину подій. Спочатку дивишся історії людей, які виїжджали з окупованих територій, слухаєш розповіді тих, хто пройшов через це. А наступні стрічки підсилюють і продовжують ці роздуми. Вони делікатно показують те, що було і що триває зараз, дають змогу замислитися, що можна зробити, аби не повторити минулих помилок. Принаймні фільми допомагають спочатку прийняти й прожити досвід, а вже потім думати над наступними кроками.
ЛЕНЧИК ДЕСЮШКО ВІДВІДУВАЧКА ФЕСТИВАЛЮ
Це відкриває очі на те, як виглядає світ з інших ракурсів. Звична рутина — дім, робота, щоденні турботи, під час обстрілів — пошук укриття — часто звужує сприйняття. А такі фільми дозволяють побачити життя ширше, з багатьох точок зору.
Нам дуже сподобалася стрічка. Авторка так зблизилася з Ніною Костянтинівною, що глядач бачить події її очима і відгукується на пережите з 2014 року.
Мені сподобалася сама Ніна як людина — під час перегляду я немов вела з нею внутрішній діалог, ставила запитання й отримувала відповіді у думках. Дуже вдячна їй за те, ким вона є, і якщо її слова дійдуть — хочу передати щиру вдячність.
Стрічка «Мир для Ніни» розповідає про матір загиблого захисника, яка прагне добитися справедливості: вона спілкується з бойовими товаришами сина, шукає свідків його загибелі та намагається жити далі з болем втрати. Фільм уже показували у Франції, Україні та Мексиці.
ЖАННА ДОВГИЧ РЕЖИСЕРКА ФІЛЬМУ «МИР ДЛЯ НІНИ»
Це історія про Ніну Брановицьку — матір загиблого кіборга Ігоря Брановицького. Ігор був одним із останніх захисників Донецького аеропорту, і після падіння аеропорту у 2015 році потрапив у полон разом із іншими військовими. Після тортур він загинув.
Я допомагала Ніні Костянтинівні у пошуках тіла, бо знала цю родину. У 2016 році мені стало ясно, що потрібно знімати фільм про цю жінку — про її невтомне прагнення до справедливості та прагнення довести у суді факти воєнних злочинів. Про її пошук правди і шлях цього пошуку.
Та кінцевий варіант стрічки вийшов дещо іншим: більш філософським. Це історія трансформації болю, перетворення процесу горювання Ніни.
Мандрівний фестиваль Docudays UA є логічним продовженням Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини, який щороку відбувається у червні в Києві. Восени програма мандрує регіонами України, привозячи до міст стрічки, що торкаються тем прав людини, війни та суспільних змін.
ОЛЬГА СОЛАПАНОВА РЕГІОНАЛЬНА КООРДИНАТОРКА DOCUDAYS UA У ХАРКОВІ
Це не просто фестиваль документального кіно — це платформа для обговорення важливих соціальних тем. Кожне місто обирає напрямки, які є найбільш актуальними для його громади, щоб на місцевому рівні говорити про те, що турбує людей.
Програма Docudays охоплює багато тем: від інклюзії до наслідків війни, яка останнім часом стала невід’ємною частиною нашого життя. Наразі наша основна інформаційна кампанія називається «Бути присутніми» і присвячена людям, які пережили окупацію.
Ми як суспільство маємо бути готові приймати людей з інших регіонів, які пройшли через окупацію та травматичний досвід. Важливо вміти правильно спілкуватися з такими людьми: знати, які питання доречні, а яких краще уникати, як запропонувати підтримку і чи потрібно її пропонувати взагалі.
Створено за матеріалами: infocity.kharkiv.ua
