Під час виконання бойового завдання на Півдні України загинув захисник із Великобурлуцької громади.
Іскак народився у селі Хатнє Великобурлуцької громади в багатодітній родині. Закінчив місцеву школу, опанував професії водія та зварювальника, працював у будівництві та захопився виготовленням кованих воріт.
Після служби в армії він переїхав до Нової Покровки Чугуївського району, де працював на комбінаті хлібопродуктів. Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, Іскак неодноразово звертався до військового комісаріату, щоб стати на захист України, але кілька разів повертався додому з центру комплектування.
Восени 2025 року його мобілізували, і після проходження базового навчання та підготовки він потрапив до штурмової піхоти.
“Побратими бачили в ньому людину, яка вміє вести за собою. Бійці згадують його як безстрашного воїна — він завжди був першим там, де інші вагалися або діяли обережніше. Вважав: якщо настав момент діяти, то нічого не змінити. За цю відвагу товариші жартували, що йому радше пасував би позивний не ‘Татар’, а ‘Сміливець'”, — повідомили у громаді.
20 травня 2026 року рідні отримали повідомлення про те, що Іскак зник безвісти. Надалі стало відомо, що солдат, вогнеметник 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області.
Іскака Іскакова поховали у Новій Покровці.
У захисника залишилися дружина, син та сестра.
Створено за матеріалами: 2day.kh.ua
