Військовий Дмитро Лясковецький і його партнер Євген Донець звернулися до суду з проханням визнати, що вони проживають однією родиною — тобто встановити факт фактичних шлюбних відносин. В Україні офіційні одностатеві шлюби не дозволені, але минулого року Верховний Суд уперше визнав родинний зв’язок між першим секретарем Посольства України в Ізраїлі Зоряном Кісем і його партнером Тимуром Левчуком, бо ті подали вагомі докази спільного проживання й взаємопіклування.
Саме таким шляхом ідуть Дмитро з Євгеном. Вони поспішають із поданням, бо у разі ухвалення нового Цивільного кодексу така можливість може зникнути.
Репортерка поспілкувалася з Дмитром Лясковецьким і відвідала судове засідання у справі пари.
Півтора року тому Дмитро мобілізувався й приєднався до війська. Нині він служить у 17-й бригаді Національної гвардії. За спеціальністю він юрист і паралельно продовжує вести власну юридичну фірму.
Минулого року Дмитро поїхав у гості до друзів у Київ, де познайомився з Євгеном Донцем із Харківщини. Відтоді вони спілкувалися й згодом почали жити разом. Нині їхні стосунки тривають уже близько десяти місяців.
Дмитро пояснює: у разі його загибелі, потрапляння в полон або госпіталізації Євген не матиме жодних юридичних прав, бо одностатеві шлюби в Україні не визнаються. Проте навіть за таких умов є спосіб легалізувати стосунки через суд.
У червні 2025 року Деснянський суд Києва вперше офіційно встановив факт шлюбних відносин між двома українцями — Зоряном Кісем та Тимуром Левчуком; пара жила разом із 2013 року.
Дмитро та Євген на засіданні в Індустріальному суді / Фото: Катя Дев’ятко
Суд розглянув різні докази — фотографії, листування, спільні рахунки, розписки, довідки — аби з’ясувати, чи ведуть чоловіки спільне сімейне життя. На підставі зібраних матеріалів було встановлено, що обидва тривалий час мешкають у спільному помешканні, ведуть господарство разом, мають спільний побут, розподіляють обов’язки та витрати на утримання житла й взаємно опікуються одне одним.
Після цього рішення громадська організація «Громадський рух “Всі разом”» подала касаційну скаргу до Верховного Суду України. На своєму ресурсі рух заявляв, що «ЛГБТ-ідеологія і політика — шлях до диктатури і скасування свободи».
Проте 25 лютого 2026 року Верховний Суд відхилив скаргу: ГО «Всі разом» не брала участі у справі та не має відношення до позивачів, отже не може оскаржувати рішення суду першої інстанції.
На такий результат сподіваються й Дмитро з Євгеном, адже їхні відносини мають схожі ознаки. Серед доказів — спільна декларація в «Хелсі», спільна картка в «Монобанку», а також собака, в ветеринарному паспорті якої вказані обидва як власники.
Є й свідки, проте вони не зможуть особисто з’явитися в суд. Дмитро сподівається, що наявних документів вистачить для позитивного рішення.
«Ми живемо в місті, де розташована моя військова частина, і все моє коло спілкування — це військовослужбовці. Вони позбавлені можливості прийти на цей суд із багатьох причин, навіть якби захотіли», — розповідає Дмитро.
Він додає, що його колектив підтримує його позицію.
«Навіть мій безпосередній керівник вважає, що я правильно роблю, що борюся за свої права і намагаюся забезпечити якось свою сім’ю», — зауважує хлопець.
Дмитро також відзначив, що військова частина займає нейтральну позицію і участі у засіданні не братиме.
Справу розглядає голова Індустріального суду Харкова Віктор Черняк. Перед судовим засіданням Дмитро описує його як суддю «старого загартування» і припускає, що винесення рішення може бути непростим.
Однак пара поспішає, оскільки проєкт нового Цивільного кодексу №14394, зареєстрований у січні 2026 року, виключає можливість визнання одностатевих шлюбів: у ньому фактичний сімейний союз визначається як співжиття двох різностатевих осіб.
«Наскільки я знаю, вже багато пар хочуть так само [узаконити свої стосунки, — ред.]. Мені писали й питали, як це зробити, бо всі розуміють, що ця можливість скоро зникне, — каже Дмитро. — Україна провалила все, що могла провалити для євроінтеграції. Ми не прийняли жодного закону про партнерство, ні в минулій редакції, ні в теперішній — постійно відкладаємо».
У Харкові відбулося судове засідання у справі щодо визнання шлюбних відносин між чоловіками / Фото: Катя Дев’ятко
Засідання у справі Дмитра й Євгена відбулося 13 березня. На підтримку пари прийшли представники громадських організацій та ЛГБТК+ спільноти.
Адвокаткою пари виступила Оксана Гузь, яка також представляла інтереси Кіся та Левчука в попередній справі. Дмитро зазначив, що всеукраїнська організація «Інсайт», яка допомагає ЛГБТК+ людям, повністю взяла на себе оплату її послуг.
На початку засідання суддя Черняк повідомив, що напередодні надійшла заява від руху «Всі разом» про бажання взяти участь у процесі як заінтересованої особи.
Суд дослідив представлені докази спільного проживання та вислухав позиції сторін. Оголошення рішення було призначене на 20 березня.
Вільні слухачі на засіданні у справі Дмитра та Євгена / Фото: Катя Дев’ятко
Дмитро та Євген налаштовані оптимістично й сподіваються, що суд визнає їхню родину.
«Суд був дуже лояльним. Суддя намагався жартувати, розпитував про всі обставини нашого сімейного життя, про нашу тваринку, — каже з усмішкою Дмитро. — Я думаю, що рішення має бути на нашу користь, бо це все ж таки підтвердження факту, що ми сім’я, а ми й так сім’я. Тобто тут інакшого рішення не має бути».
Новина про заяву руху «Всі разом» на початку засідання не засмутила Дмитра: він каже, що в електронному реєстрі її ще не було, тому він не встиг ознайомитися з текстом. Дмитро не розуміє мотивів організації, але налаштований рішуче, адже вже є прецедент у Верховному Суді щодо подібного питання.
«Я думаю, що ця громадська організація може далі “гуляти”», — додав він.
Євген говорить, що для нього важливий розвиток ЛГБТК+ спільноти й прагнення змін, аби Україна йшла в ногу з Європою.
«Мені це важливо, тому що я кохаю дуже цю людину», — каже хлопець.
Підтримати пару прийшов також Олександр Деменко, голова організації «Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права». За його словами, наразі спільнота налічує понад 700 ЛГБТК+ людей, але справжня чисельність, ймовірно, набагато більша. Деменко наголошує, що це люди, які також віддають своє життя й здоров’я за державу, проте позбавлені базових прав.
«Якщо ти захищаєш державу, держава повинна захищати тебе, не здавати базові права. Тому зараз поки все зводиться до суду, єдиного інструменту визнання факту спільного проживання між двома одностатевими партнерами», — каже Олександр та додає, що також налаштований на позитивне рішення суду.
Серед тих, хто прийшов підтримати пару, була й Анна Шаригіна, президентка харківського жіночого об’єднання «Сфера» та активістка ЛГБТК+ руху. Вона поділяє піднесений настрій пари і пригадує, що не раз уявляла себе на їхньому місці.
«Я взагалі відчувала якусь таку причетність до величезної історично вагомої події. Бо у мене навіть на прайдах такого відчуття не було, а тут, знаєте, це як діалог із державою, який відбувся на моїх очах вперше», — поділилася Анна.
У Харкові відбулося судове засідання у справі щодо визнання шлюбних відносин між чоловіками / Фото: Катя Дев’ятко
Створено за матеріалами: gwaramedia.com
