Через систематичні удари по залізниці десятки населених пунктів на Харківщині втратили пряме сполучення з обласним та районними центрами.
Автобусні рейси не завжди здатні замінити приміські потяги: вони вміщують значно менше пасажирів і часто недоступні для пенсіонерів та малозабезпечених людей.
«Полюють» на потяги та руйнують вокзали
Упродовж 2026 року російські сили 145 разів вражали залізничну інфраструктуру Харківської області. Ці дані наводить Ґвара Медіа з посиланням на Головне управління Нацполіції в Харківській області. Удари вже давно виходять за межі північних прифронтових громад: ракети та безпілотники уражають також південні й західні райони області.
Залізничні маршрути на Харківщині почали скорочуватися на початку 2026 року. 27 січня дронами атакували поїзд «Чоп—Барвінкове» — це була перша масштабна атака на потяг у регіоні. Відтоді кінцевою станцією поїздів далекого сполучення стала Лозова, але ненадовго. Відомий поїзд «Незламність», який минулого року сполучав Львів і Краматорськ, спочатку завершував маршрут у Лозовій, потім тільки в Орилці, далі — у Сахновщині, згодом — у Кегичівці, а нині — у Берестині.
Військові та місцеві жителі змушені добиратися до Лозової автобусом через Харків. Люди неодноразово зверталися до «Укрзалізниці» з проханням організувати трансфер, проте наразі такої можливості не надали.
Вокзал у Лозовій потерпає від ударів ворога з серпня минулого року. Будівля пережила щонайменше три руйнівні обстріли. Перший стався 5 серпня минулого року, коли місто атакували 30 російських безпілотників. 6 серпня 2026 року внаслідок удару по вокзалу загинули двоє людей. Напередодні вночі масований обстріл знову зачепив вокзальне приміщення.
У сусідніх Сахновщині та Берестині також зафіксовано пошкодження залізниці: 7 вересня безпілотник уразив залізничне полотно біля вокзалу в Сахновщині, а через десять днів росіяни частково зруйнували вокзал у Берестині. У Новій Водолазі споруда вокзалу збереглася, але мешканців наполегливо просять уникати його відвідування.
Через постійні загрози «Укрзалізниця» змушена скасовувати рейси.
Відрізані від світу села
З вересня Ізюм залишився без залізничного сполучення з Харковом, не курсує приміський поїзд Берестин—Дніпро, а поїзд, що раніше з’єднував Лозову й Полтаву, тепер завершує маршрут у Берестині. Єдиною альтернативою для мешканців селищ і сіл стали автобуси.
Особливо від змін потерпають пенсіонери та малозабезпечені: вони втратили можливість дістатися до обласного центру за доступною ціною або зовсім безкоштовно. Наприклад, проїзд у електропоїздах між Ізюмом і Харковом коштував 55–65 гривень, тоді як автобусом потрібно заплатити близько 500 гривень в один бік. Жителі Златополя змушені платити 300 гривень за квиток до Харкова. З Лозової поїздка коштує близько 400 гривень. Через стрімке зростання цін на пальне тарифи продовжують зростати.
У Берестинському районі колія, що поєднувала Берестин із Лозовою, була для багатьох жителів місцевих селищ і сіл дорогою на роботу. Квиток коштував у межах 20–30 гривень, тому мешканці Сахновщини, Кегичівки, Орилки та інших населених пунктів могли щодня добиратися на роботу до Лозової чи Берестина, де простіше знайти робочі місця.
Зараз залізничне сполучення частково замінили автобуси, але вони не є повноцінною альтернативою. По-перше, мікроавтобус вміщує приблизно 20 пасажирів, тоді як поїзд — кілька сотень. По-друге, квиток на автобус із Сахновщини та Кегичівки до Берестина удесятеро дорожчий за квиток на потяг, тому поїздки на роботу стають економічно невигідними.
Більші населені пункти ще мають хоч якусь логістику, але є села, що опинилися в майже повній ізоляції. Жителі Марʼївки, що розташована поблизу кордону Харківської і Дніпропетровської областей, звертаються до «Укрзалізниці» з проханням відновити поїзд Берестин—Дніпро.
Паралельно зі скороченням рейсів відміняють деякі соціальні маршрути. У такому становищі опинилися мешканці селища Покровське Берестинської громади: єдиний автобус, що двічі на тиждень курсував до Берестина, скасували. У селищі немає аптек і магазинів.
«Відстань до міста — приблизно 10 км. Для молодої людини з автомобілем це може здаватися невеликою відстанню. А для 70–80‑річної людини, яка живе сама й не має автомобіля, це фактично бар’єр між нею й необхідними ліками, продуктами й медичною допомогою», — розповів місцевий житель Павло Овчаренко.
У відповіді на запит мешканців Берестинська міська рада повідомила, що громада поки не має фінансової можливості запустити регулярний автобус. Відновлення транспортного сполучення можливе лише за підтримки благодійних організацій — таку допомогу в громаді наразі шукають.
Створено за матеріалами: 2day.kh.ua
