В Харкові заарештували азербайджанського опозиціонера та помістили в СІЗО

«Прошу суд винести справедливе рішення», — через перекладача звертається Бахруз Гасанлі й пояснює суддям, чому йому загрожує небезпека у разі повернення до Азербайджану. Він згадує про молодшого сина, який лишився вдома, та про старшого брата, якого, за його словами, катували в азербайджанській тюрмі.

Бахруз Гасанлі — громадянин Азербайджану, який останні роки мешкав у Харкові і публічно підтримував Україну під час війни з Росією. 6 серпня Харківський апеляційний суд розглядав апеляцію на рішення Шевченківського районного суду, який після затримання обрав для Гасанлі нічний домашній арешт.

Прокурор наполягав на скасуванні цього запобіжного заходу й постанові про поміщення чоловіка до слідчого ізолятора. Натомість троє адвокатів стверджували, що затримання та клопотання про арешт були оформлені з процедурними порушеннями.

Підсумком стало задоволення клопотання прокурора: домашній арешт Бахруза Гасанлі скасували й постановили тримати його під вартою в Харківському СІЗО протягом 40 днів.

Правозахисні організації вбачають у цій справі політичне переслідування й висловлюють побоювання щодо можливої екстрадиції Гасанлі до Азербайджану. Кореспонденти побували на судовому засіданні й детально вивчали матеріали справи.

«Я вважаю, що це переслідування, адже я політик. У азербайджанській в’язниці без вини сидять наш лідер партії Алі Керімлі та десять його соратників, а також правозахисники — усього близько 400 осіб. […] Якщо він цього разу забере мене, то вб’є, як мого старшого брата».

Формально 6 серпня суд не розглядав питання вини Гасанлі за звинуваченнями, висунутими проти нього в Азербайджані. Прокурор Масловський вимагав задовольнити апеляцію й скасувати домашній арешт, адже, на його думку, Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає такого запобіжного заходу у справах про тимчасовий арешт.

Він також наголосив, що Гасанлі внесений до міжнародного розшуку за «червоним повідомленням» Інтерполу. За інформацією прокурора, азербайджанська сторона вже готує офіційний запит на екстрадицію, тож, на його переконання, єдино законним кроком має бути тимчасове тримання під вартою до отримання повного комплекту документів.

Адвокат Максименко звернув увагу суду на відсутність у матеріалах самого запиту Азербайджану про тимчасовий арешт — документа, на який посилається Європейська конвенція про видачу правопорушників. Він послався на практику Верховного Суду та наголосив, що без такого запиту суд не мав би навіть відкривати провадження.

Другий захисник, Володимир Глущенко, оцінив документи, які подала прокуратура, і вказав на сумніви щодо їх належного оформлення. Він поставив під сумнів автентичність рішення суду Баку, зазначив відсутність засвідченого оригіналу та проблеми з перевіркою електронних реквізитів. Окрім цього, захист вказав, що інформація Інтерполу, на яку посилається прокурор, була оновлена декілька місяців тому і не відображає поточного статусу розшуку.

Третя адвокатка, Річко, повідомила суду про нові обставини: 4 серпня Бахруз Гасанлі подав заяву про надання статусу біженця або про додатковий захист в Україні. За її словами, Державна міграційна служба відмовилася прийняти документи, тому заяву подали через канцелярію, а бездіяльність посадовців уже оскаржують у судовому порядку. До матеріалів також долучили лист Управління Верховного комісара ООН у справах біженців з рекомендацією утриматися від екстрадиції до завершення розгляду заяви про міжнародний захист.

Після оголошення постанови адвокати пояснили журналістам: рішення апеляційного суду не означає автоматичної видачі їхнього підзахисного. Попереду — екстрадиційна перевірка, під час якої українські органи мають з’ясувати, чи є кримінальне переслідування Гасанлі типовою кримінальною справою чи частиною політичної кампанії проти азербайджанської опозиції. Захисники вважають, що саме цей етап визначить подальшу долю справи.

Адвокат Максименко неодноразово повертався до статті 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників, наголошуючи, що Азербайджан мав спочатку надіслати офіційний запит саме про тимчасовий арешт, а вже потім — повний екстрадиційний пакет. За словами захисту, прокуратура такого первинного документа суду не надала.

Він також посилався на постанову Верховного Суду та наказ МВС, які, на його думку, визначають окремий порядок дій після отримання лише «червоного повідомлення» Інтерполу.

«Суд взагалі не повинен був відкривати провадження, а мав повернути документи прокурору», — так аргументував позицію захисту адвокат.

Гасанлі затримали в Харкові 27 липня, після того як Національна поліція України отримала інформацію про «червоне повідомлення» Інтерполу, ініційоване Азербайджаном. Формально підставою для затримання стали матеріали, які азербайджанська сторона передала міжнародним правоохоронним органам.

Втім історія цієї справи почалася значно раніше — коли Гасанлі став активним учасником азербайджанської опозиції.

Багато років Бахруз Гасанлі був пов’язаний із Партією народного фронту Азербайджану (ПНФА) — однією з помітних опозиційних сил у країні.

За даними Національної ради демократичних сил Азербайджану, на які посилаються місцеві видання, він тривалий час працював у команді лідера партії Алі Керімлі.

ПНФА вже довгий час перебуває у відкритому конфлікті з владою президента Ільхама Алієва. Правозахисники повідомляли, що члени цієї партії складають значну частину політичних в’язнів у країні.

Сам Гасанлі неодноразово заявляв, що політичний тиск на його родину триває роками.

На судовому засіданні він розповів, що після його виїзду з Азербайджану силовики затримали його старшого брата, котрий, за словами Гасанлі, зазнав катувань і помер від отриманих травм після звільнення.

Засідання щодо оскарження домашнього арешту Бахруза Гасанлі / Фото: Любов Ємець

Крім того, наприкінці 2025 року в домі Алі Керімлі провели обшук, після чого лідера партії затримали в межах кримінального провадження про нібито підготовку державного перевороту. Разом із ним притягнули до відповідальності й інших членів керівництва партії. Керімлі назвав справу політично мотивованою, тоді як влада стверджує, що йдеться про розслідування серйозних злочинів.

У цьому контексті з’являється і прізвище Бахруза Гасанлі. За даними Української Гельсінської спілки з прав людини, азербайджанська сторона стверджує, ніби Гасанлі передав Алі Керімлі 850 тисяч доларів США для фінансування підготовки державного перевороту.

Захисники заперечують ці твердження і вбачають у них складову ширшої кампанії переслідування Партії народного фронту. Адвокати також вказують на суперечливість обвинувачувальної версії: в різних документах зазначають різні обставини й навіть різні можливі склади злочину.

За інформацією Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, Гасанлі постійно проживав в Україні з 2016 року.

Саме тут він створив сім’ю: у Харкові народився його син, тут він придбав житло і зареєстрував місце проживання.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік не виїхав до країн ЄС, хоча, як сам зазначав у суді, така можливість у нього була.

Адвокати підкреслювали на засіданні, що Гасанлі має постійне місце проживання в Україні, власну квартиру, дружину, малолітню дитину, не порушував законів держави та жив тут відкрито.

Сам він пояснював своє рішення залишитися словами: «Україна для мене — друга Батьківщина».

Після 24 лютого 2022 року Бахруз Гасанлі був одним з організаторів мітингу на підтримку України в Баку — однієї з небагатьох публічних акцій солідарності з українцями в Азербайджані після початку широкомасштабної війни.

Пізніше, перебуваючи в Україні, він виступав у соціальних мережах та закликав азербайджанців у різних країнах, зокрема в Росії, підтримувати суверенітет України.

У суді він розповів, що разом з іншими опозиційними активістами намагався змінити ставлення частини азербайджанського суспільства до російсько-української війни, закликаючи співвітчизників не підтримувати агресію Росії й не брати участі у конфлікті на її боці.

За словами Гасанлі, саме така діяльність зробила його небажаним для представників влади в Азербайджані.

Азербайджанського опозиціонера Бахруза Гасанлі відправили в СІЗО на 40 днів / Фото: Любов Ємець

Після затримання Національна рада демократичних сил Азербайджану заявила, що вбачає в переслідуванні Гасанлі політичну мотивацію.

Опозиційне об’єднання звернулося до української влади з проханням не допустити його видачі, побоюючись за його свободу та безпеку у випадку повернення до країни походження.

Після надходження офіційного запиту Генеральна прокуратура України повинна провести екстрадиційну перевірку, під час якої оцінюватимуть не лише формальні аспекти документів, але й відповідність видачі міжнародним зобов’язанням України.

У відкритому зверненні до Генерального прокурора директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук та виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко закликали відмовити у видачі Бахруза Гасанлі.

На їхню думку, існують серйозні ризики того, що після повернення до Азербайджану він може стати об’єктом катувань, жорстокого поводження або неотримати справедливого судового розгляду.

Представники правозахисних організацій посилаються на принцип non-refoulement — заборону на повернення людини туди, де їй загрожує переслідування чи катування.

Вони стверджують, що у випадку Гасанлі такі загрози є реальними, а не гіпотетичними, і закликають Генеральну прокуратуру провести максимально неупереджену екстрадиційну перевірку, відмовити у видачі та ретельно перевірити всі обставини, які призвели до початку процедури.

На початку 2026 року міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch оприлюднила спеціальну заяву, у якій стверджує про розширення транснаціональної кампанії репресій з боку Азербайджану.

Йдеться про практику, коли влада продовжує переслідувати своїх критиків навіть після того, як ті покинули країну.

За даними організації, за останні роки азербайджанські суди ухвалили низку заочних вироків проти журналістів, блогерів, політологів і громадських активістів, які проживають у США, країнах ЄС та інших державах.

Серед названих — журналістка Севіндж Османгизи, блогер Вагіф Аллахвердієв, Мурад Гулієв, Ганімат Захід, політолог Арастун Оруджлу та інші критики влади.

Правозахисники наголошують, що в цих справах фігурують різні кримінальні статті — від шахрайства до обвинувачень у закликах до масових заворушень або повалення державного устрою.

Однак спільною ознакою є те, що майже всі обвинувачені є публічними критиками чинного режиму.

Тому Human Rights Watch закликала іноземні держави не виконувати екстрадиційні запити, які є політично мотивованими й не підкріплені переконливими доказами звичайних кримінальних злочинів.