Коли жінка вперше запитує про донорство яйцеклітин, більшість питань крутиться навколо процедури та компенсації. Але є один момент, який нерідко залишається в тіні — обстеження. А воно насправді займає чи не найбільше часу на початку і є ключовим етапом перед будь-яким протоколом.
Чому так ретельно? Бо клініка несе відповідальність одночасно перед двома сторонами: донором, чий організм переноситиме гормональну стимуляцію, і реципієнтами, які отримають генетичний матеріал. Тому “просто здати кров” тут явно недостатньо.
Гінекологічне обстеження і оцінка резерву яєчників
З цього починається все. Лікар проводить огляд і призначає УЗД органів малого тазу, причому не в будь-який день циклу, а на 2–5-й день, коли можна точно підрахувати антральні фолікули. Саме їхня кількість показує, наскільки активно яєчники відреагують на стимуляцію.
Паралельно здається аналіз на АМГ — антимюллерів гормон. Це один із найточніших маркерів оваріального резерву. Якщо АМГ нижче певного рівня (зазвичай менше 1 нг/мл), яєчники, найімовірніше, дадуть слабку відповідь на препарати і жінці відмовлять.
Також перевіряють ФСГ і ЛГ — гормони гіпофіза, які регулюють роботу яєчників. Підвищений ФСГ на початку циклу, це тривожний сигнал, який може вказувати на виснаження резерву.
Аналізи на інфекції
Це обов’язкова частина, яку не можна скоротити чи замінити. Список стандартний для більшості клінік:
ВІЛ 1 і 2, гепатит В (HBsAg) та С (анти-HCV), сифіліс (RW або RPR). Додатково — TORCH-інфекції: токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, герпес. Деякі клініки також перевіряють на хламідіоз, мікоплазму та уреаплазму, особливо якщо є симптоми або анамнез запальних захворювань.
Усі ці аналізи мають термін придатності, зазвичай 3–6 місяців. Тобто якщо між обстеженням і протоколом пройшло забагато часу, частину доведеться здавати повторно.
Загальний стан здоров’я
Окрім репродуктивної системи, оцінюють загальний стан організму. Загальний аналіз крові та сечі, біохімія (печінкові ферменти, нирки, глюкоза), коагулограма — адже гормональна стимуляція впливає на згортання крові, і це потрібно контролювати. Група крові та резус-фактор теж фіксуються в обов’язковому порядку.
Якщо є якісь хронічні захворювання, до прикладу: цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, аутоімунні стани, це не автоматична відмова, але потребує додаткового обстеження у відповідного спеціаліста.
Генетичне обстеження
Це, мабуть, найбільш розгорнута частина. Каріотип — аналіз хромосомного набору. Він показує, чи немає структурних порушень, які можуть передатись дитині. Нормальний каріотип — 46,ХХ для жінок.
Багато клінік додатково проводять розширену генетичну панель на носійство спадкових захворювань: муковісцидоз, спінальна м’язова атрофія, синдром ламкої Х-хромосоми та інші.
До речі, якщо вас цікавить питання вартості участі в програмі донорства ооцитів детальну інформацію про компенсацію можна знайти на сайті Baby Plan: https://babyplan.agency/rozmiry-vyplat-za-donorstvo-yaitseklityn/
Психологічна консультація
Про цей етап часто забувають, коли говорять про “медичні обстеження”. Але він входить у стандартний протокол більшості відповідальних клінік. Психолог не шукає проблем і нікого не “відсіює” — завдання консультації інше: переконатись, що жінка розуміє, на що погоджується, не має прихованого тиску з боку близьких і готова до всіх етапів емоційно.
Це 30–60 хвилин розмови, після якої лікар отримує висновок. Зазвичай позитивний, якщо рішення справді свідоме.
Скільки часу займає весь процес обстеження
Реалістично, то від двох до чотирьох тижнів. Деякі аналізи готуються швидко, генетика — довше, іноді до 2–3 тижнів. Тому між першою консультацією і початком протоколу стимуляції зазвичай проходить приблизно місяць.
Це не тяганина заради тяганини. Повноцінне обстеження — це захист насамперед донора. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб жінка з прихованою патологією коагуляції чи низьким резервом яєчників увійшла в протокол і отримала ускладнення. Все ретельно — бо саме так і має бути.
