У чому перевага Харкова під час енергетичної кризи, що раніше не поділили Кличко і Зеленський, коли той ще не був президентом, чи має нардеп Гончаренко мерські амбіції — про це розповів український політолог Володимир Фесенко. Це друга частина нашої розмови. Першу частину, яка стосується перемовин України, США та РФ в Абу-Дабі, читайте тут. Деталі – у відео.
«Харків — приклад того, як працювати в надскладних умовах»
– В Україну знову прийшли морози. Ви, як колишній харків’янин, нині киянин, напевно стежите й порівнюєте, як у Києві й Харкові справляються з наслідками ударів по енергетичній системі. Які ваші спостереження?
– Я не їжджу зараз часто по країні, але завдяки численним друзям можу порівнювати через їхні повідомлення. Загалом враження такі: у Харкові ситуація трохи більше керована та організована. У Києві більше хаосу в діях місцевої влади, плюс триває протистояння між Офісом президента і мерією. Велика перевага Харкова — ефективна робота обласної державної адміністрації й міського голови. Багато людей говорять, що в Харкові чиновники і комунальні служби чітко знають, як діяти під час обстрілів і після них, як оперативно відновлювати пошкоджені об’єкти. В Києві такої системності, на жаль, бракує. Порівнювати потрібно не лише з Харковом — згадують також Житомир чи Вінницю, де ситуація теж більш-менш пристойна. Але Харків щодня під обстрілами, і водночас місто живе. У цьому сенсі Харків є одним зі зразків організації роботи в екстремальних умовах.
Кличка намагаються усунути з посади, але поки не наважуються
– Чи змінилося ставлення киян до Віталія Кличка як до міського голови?
– Я орієнтуюся на соцмережі й власне коло спілкування. Відчутної хвилі критики до Кличка не було з моменту його обрання. Коли йдеться про електрику чи опалення, люди переважно розуміють, що головна причина проблем — удари по енергетиці. Критика стосується радше якості роботи комунальних служб. Також є нарікання на центральну владу. Наслідки цих проблем можуть мати політичний відгук пізніше, бо зараз людям не до виборів: війна і побутові негаразди витіснили політичні дискусії. Проте політики живуть у режимі підготовки до виборів, навіть якщо фактично вони відкладені через війну.
– Чи вплинуть ці побутові та комунальні негаразди на політичне майбутнє Кличка? Чи може центральна влада скористатися ситуацією, щоб усунути його з посади, зокрема використавши наслідки морозів?
– Такий сценарій обговорюється давно. Намір позбутися Кличка проявлявся фактично з 2019 року. Причини конфлікту сягають глибше: історично між Кличком і нинішнім президентом існує напруга ще до його президентства — зокрема через жартівливі пародії в епоху «Кварталу 95». Це має особистісний характер. Єрмак також мав контакти з Кличком і нібито домовлявся з ним перед місцевими виборами 2020 року про співпрацю від імені «Слуги народу», але після виборів Кличко об’єднався з Порошенком, і, як кажуть, порушив домовленості. Відтоді протистояння відновилося, і спроби усунути Кличка відбуваються щороку з 2021-го. Проте поступово реалізувати це складно: Кличко одночасно є обраним мером і керівником Київської міської державної адміністрації, а Київ має особливий статус. У 2022 році увага була прикута до опору — тому відкритих претензій до нього було менше. А з 2023 року знову з’явилися плани його відсторонити.
– Що перешкоджає реалізації цих планів?
– Віталій Кличко — доволі відома постать, особливо в Німеччині і певною мірою в США, тому рішення ускладнене. Хоч і розписують можливі сценарії, коли доходить до вирішення — не ризикують. Навіть якщо й позбавлять його статусу керівника державної адміністрації, він залишиться міським головою, але конфлікт стане глибшим: частина повноважень буде від нього відсічена, проте бюджет ухвалює міська рада, отже влада міста й надалі матиме значні важелі впливу.
Нардеп Гончаренко може спробувати стати мером Одеси
– Загальна проблема розподілу повноважень між воєнними адміністраціями й місцевим самоврядуванням актуальна і для Одеси.
– Чи немає згоди між обласною військовою адміністрацією та в.о. мера в Одесі?
– Дійсно, є розбіжності. До того ж Труханов, хоч і усунений, лишається впливовою фігурою, яка об’єднувала навколо себе чималий політичний ресурс. Виникає питання: чи з’явиться в Одесі популярна постать, здатна об’єднати різні групи? Один з цікавих варіантів — висування на посаду мера нардепа від «ЄС» Олексія Гончаренка. Він зараз працює в парламенті і має загальнонаціональні амбіції.
– Як у Одесі ставляться до нього?
– Ставлення неоднозначне. Його батько, який свого часу залишив родину, теж був мером (йдеться про Олексія Костусєва). Був конфлікт між сином і батьком. Гончаренко міняв політичні орієнтації: був у Партії регіонів, а нині пов’язаний з Порошенком. У 2010 році він прагнув стати мером Одеси, а з 2014-го переключився на центральну політику. Я не виключаю, що, відчуваючи політичний вакуум в Одесі та нинішню ситуацію, він може вирішити претендувати на мерський портфель. В Одесі у нього є прихильники, він наголошує на своєму одеському походженні й певною мірою апелює до російськомовного електорату, попри приналежність до партії Порошенка. Він часто позиціонує себе опозиційно до всіх — наприклад, коли голосують за продовження воєнного стану, більшість голосує «за», хтось утримується або не голосує, а єдиний, хто голосував проти, — Олексій Гончаренко. У медійному дискурсі він іноді постає як новий популіст: намагається балансувати поміж різними таборами — націонал-демократичним і тими прошарками популістичного електорату, який зараз також вільний від сталих лідерів.
Створено за матеріалами: 2day.kh.ua
