28 вересня 2014 року в Харкові повалили найбільший в Україні пам’ятник Леніну.
Пам’ятник на площі Свободи могли повалити ще раніше — у лютому 2014-го або в травні того самого року. Проте чиновники затягували з рішенням, стверджуючи, що під час знесення монумент може пошкодити підземні конструкції метро. Міський голова Геннадій Кернес у прямому ефірі навіть погрожував «руки-ноги переламати» тому, хто наважиться знести вождя.
“Почалися дискусії щодо пам’ятника Леніну. Викликали головного архітектора області Михайла Рабіновича, який повідомив про проблеми з демонтажем. Моє ставлення тоді було таке: прибирати монумент того ж дня (22 лютого). Але цього не зробили, тож пізніше я відстоював думку про знесення наступного дня після президентських виборів у травні 2014 року. Вважав, що демонтаж до виборів міг активізувати не наш електорат, а його апатичну частину”, — згодом визнав колишній голова Харківської облдержадміністрації Ігор Балута.
Рішення про знесення Ігор Балута ухвалив увечері 28 вересня самостійно, підписавши указ із задньою датою. Заступник голови ОДА Василь Хома, який залишався в будівлі області і був єдиним із команди, близької до тодішнього очільника, просив не проводити демонтаж.
“Деякі рішення ухвалював губернатор, зокрема щодо пам’ятника Леніну. Я у вересні 2014-го був проти його знесення. Політично це було дуже невірно, це була провокація. Люди вважали, що роблять добру справу, але ними маніпулювали. Я радив Балуті виставити людей біля пам’ятника, показати, що влада в місті є, а демонтаж розпочати наступного дня. Однак він вирішив інакше, і це одна з причин мого звільнення”, — згадував Хома.
Страхи щодо руйнування конструкцій не підтвердилися. Першу спробу скинути пам’ятник зірвалися через порваний трос, але під час другої спроби монумент упав — виявилося, що фігура Леніна порожня. На постаменті залишилися лише черевики.
Наступного дня залишки пам’ятника бачили на вулиці Сумській — тягач віз їх у бік авіазаводу, але від того часу слід Ілліча загубився. Одним з останніх, хто оглядав уламки, був скульптор Олександр Рідний: він приїжджав, щоб з’ясувати, чи можливо відновити фігуру.
“Голови не було, не було руки, передньої частини — живота. Більше я цей монумент не бачив”, — розповів Рідний восени 2014 року.
Опісля відбулися численні судові процеси: рішення Ігоря Балути визнали незаконним, оскільки міська рада наполягала, що дозвіл на знесення мав виходити від неї. Мерія також намагалася встановити на місці Леніна інший об’єкт, але і тут зазнала поразки в судах.
Довгий час територія навколо постаменту була огороджена. У 2016 році постамент демонтували. Під час реконструкції у 2020 році на площі Свободи з’явився великий “сухий” фонтан — один із найбільших в Україні.
Створено за матеріалами: 2day.kh.ua
